А десь вдома чекає сім'я. Виглядає солдата з дороги . Молить Бога вночі і зрання, Щоб вернувся до свого порогу. Вже два роки чекають синів . Горем стомлені батько і мати. Вірять щиро , зустрінуть живим , І надіються, міцно, обняти. Десь дружина з журбою живе . Так сумує без ласки й любові. Теж чекає, солдат, ще прийде , І заплачуть від щастя обоє . Дітки тата чекають з дороги. Він в степах, серед поля, де дим , Де вогонь і безстрашні тривоги. Тільки й мріють зустрітися з ним . Отака сьогоденна реальність . Важкий шлях вже обрала душа . Щиро вірим, його подолаємо, І зустрінуться сім'ї й серця .