Пром

(Інтро)
(Глибокий вдих, драматичний біт входить)
О-о-о... Ти йдеш...
Але я знаю – це не кінець...
(Куплет 1)
Ти зачиняєш двері тихо, ніби боягуз,
А я стою в сукні червоній – як вогонь на льоду.
Твоя рука ще тепла на моїй шкірі,
Але очі вже холодні, як зимовий Київ.
Я не благаю, не кричу, не падаю в ноги,
Бо знаю: сильні жінки не вмирають від любові.
Ти думаєш, що йдеш назавжди?
Дурень... Ти ще повернешся – я це бачу в тобі.
(Пре-приспів)
Серце б’ється 120 ударів – як мій трек на повторі,
Кров кипить, адреналін – я жива, я в огні.
Ти хотів спокою? Отримай.
Але спокій без мене – це порожнеча, зрозумій.
(Приспів)
Прощай, прощай, але не востаннє!
Я відпущу тебе – лети, коханий!
Через рік чи два ти постукаєш у двері,
Бо ніхто не кохає так, як я – дико, до смерті!
Прощай, прощай – я не тримаю силою,
Але вночі ти згадуватимеш моє тіло й ім’я.
Я – твоя слабкість, твоя отрута солодка,
Прощай... але ми ще зустрінемось, я це точно знаю!
(Куплет 2)
Я надіну найвищі підбори й піду в ніч,
Де музика гучна, а чоловіки – голодні.
Ти побачиш мої сторіз – усмішка до вух,
І зрозумієш: без тебе я стала ще крутішою.
Телефоную подрузям: "Він пішов – свято!"
Шампанське ллється, ми танцюємо до ранку.
А ти вдома один – з моїм ароматом на подушці,
І думаєш: "Як я міг відпустити таку жінку?"
(Пре-приспів)
Серце б’ється 120 ударів – це мій ритм перемоги,
Я не жертва, я королева – запам’ятай це, милий.
Хотів свободи? Отримай.
Але свобода без мене – це самотність, повір.
(Приспів)
Прощай, прощай, але не востаннє!
Я відпущу тебе – лети, коханий!
Через рік чи два ти постукаєш у двері,
Бо ніхто не кохає так, як я – дико, до смерті!
Прощай, прощай – я не тримаю силою,
Але вночі ти згадуватимеш моє тіло й ім’я.
Я – твоя слабкість, твоя отрута солодка,
Прощай... але ми ще зустрінемось, я це точно знаю!
(Бридж)
(Темп трохи сповільнюється, вокал стає нижчим, інтимнішим)
Може, я теж інколи плачу в душі,
Але сльози мої – це діаманти, не біль.
Ти пішов – я стала сильнішою в сто разів,
І коли повернешся – я вирішуватиму, чи пускати тебе назад...
(Фінальний приспів – з наростанням, потужніше)
Прощай, прощай, але не востаннє!!!
Я відпущу тебе – лети, коханий!
Через рік чи два ти будеш на колінах,
Бо ніхто не кохає так, як я – пристрасно, небезпечно!
Прощай, прощай – я не благаю й не нию,
Але ти сам прийдеш – бо без мене не можеш жити.
Я – твій вогонь, твоя буря, твоя вічна рана,
Прощай...
(пауза)
...але до зустрічі, любий.
(Аутро)
О-о-о... Я чекаю...
(Біт затихає, лишається тільки серцебиття і відлуння голосу)