Прилипко ігор

Куплет 1:
Прилепко зранку встав — знов бухой,
Бетономішалка сипле пил сухой.
Два буса стоять, без коліс і душі,
А він каже: “Пхаєм, бо всі мої!”

Приспів:
Прилепко! — бухий ріже граніт,
Іскри летять, аж світло тремтить!
Прилепко! — цар без плати й кіловат,
Всі на нього пашуть, бо нема зарплат!

Куплет 2:
Станок гуде, мов метал у пеклі,
Вино в термосі — "щоб руки не тремтіли".
Каже: “Життя — то гранітний брук,
Я його пилю, поки серце стук!”

Приспів:
Прилепко! — бухий ріже граніт,
Бетон не мішай — бо мішалка спить!
Прилепко! — два буси в бруді стоять,
А всі на нього роблять — бо нема куди тікать!

Брідж:
У нього плани — як стіна,
Тільки п’яні й без вина.
Каже: “Граніт мене чує сам —
Пиляю правду по всіх часах!”

Фінал:
Прилепко — господар хаосу й пилу,
В кишені — нуль, у душі — крила.
Бухий, але справжній, такий, як світ —
Щодня ріже долю, мов граніт!