كلمات
[Verse 1]
І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
[Drop]
І Господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жни́ва!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
[Chorus]
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі.
[Verse 2]
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого! – Добре, брате,
Що ж ти такеє?
Нехай скаже Німець.
Ми не знаєм.
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
[Drop]
Німець скаже: Ви Моголи.
Моголи! Моголи!
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: Ви Славяне.
Славяне! Славяне!
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
[Chorus]
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі.
[Instrumental]
[End]