А ви тонули у людині

А Ви колись тонули у людині?
Не так, щоб на секунду або дві.
А так, щоб просто, закриваючи повіки,
Втрачаючи тяжіння до землі (тяжіння до землі).

Настільки, що лиш однієї думки (однієї думки),
Достатньо, щоби розум загубити.
Щоб серце намертво зависло (намертво зависло),
Щоби від щастя тихо помирати.

Щоб крижаним вогнем торкаця!
Й доводить до тремтіння в ту ж секунду,
Від щастя щоб кричать, а не від хвилювання (не від хвилювання)...
Всередині згубився раптом крик.

Настільки, щоби вистачало лиш хвилини (лиш хвилини).
Щоб повністю забуть про все погане,
Притиснувшись лише до ней, а не до когось (не до когось).
Справи? Проблеми? - Господи, все потім.

Не знав я, що у двадцять першому столітті!
Такі ось почуття у мене спалахнуть (спалахнуть),
Сам потонув в людині з головой я,
Й без неї вже не знаю, як же жити (як же жити?)