Усамітнення

Кава парує в чашці , в теплі,
Смак гіркий, як спогад давній.
Осінь за вікном співає пісні,
Листя падає, мов шепіт коханій.
Книга улюблена поруч лежить,
І окуляри на ній - щось читають.
Рядок за рядочком, наче спішить.
Про цю благодать розповідають…
Осінь дихає в обличчя прохолодою,
А дощ стукотить у вікно мелодійно.
Кава манить мене насолодою.
І так почуваєш себе надійно.
Кава, книга, окуляри і цей дощ…
Тиха осінь у кімнаті блукає.
Час спиняється, і здається, що хтось
Ніби нашіптує мені , що кохає.
Осінній ранок, осінній вечір,
І насолода від цього усього.
Мені так ніжно дихає в плечі.
Я легко надихаюсь від того.